Ukrainian Bible

John 11

John

Return to Index

Chapter 12

1

 ¶ Ісус же за шість день до Пасхи прибув до Віфанії, де жив Лазар, що його воскресив Ісус із мертвих. 


2

 І для Нього вечерю там справили, а Марта прислуговувала. Був же й Лазар одним із тих, що до столу з Ним сіли. 


3

 А Марія взяла літру мира, з найдорожчого нарду пахучого, і намастила Ісусові ноги, і волоссям своїм Йому ноги обтерла... І пахощі мира наповнили дім! 


4

 І говорить один з Його учнів, Юда Іскаріотський, що мав Його видати: 


5

 Чому мира оцього за триста динарів не продано, та й не роздано вбогим? 


6

 А це він сказав не тому, що про вбогих журився, а тому, що був злодій: він мав скриньку на гроші, і крав те, що вкидали. 


7

 І промовив Ісус: Позостав її ти, це вона на день похорону заховала Мені... 


8

 Бо вбогих ви маєте завжди з собою, а Мене не постійно ви маєте! 


9

 А натовп великий юдеїв довідався, що Він там, та й поприходили не з-за Ісуса Самого, але щоб побачити й Лазаря, що його воскресив Він із мертвих. 


10

 А первосвященики змовилися, щоб і Лазареві смерть заподіяти, 


11

 бо багато з юдеїв з-за нього відходили, та в Ісуса ввірували. 


12

 ¶ А другого дня, коли безліч народу, що зібрався на свято, прочула, що до Єрусалиму надходить Ісус, 


13

 то взяли вони пальмове віття, і вийшли назустріч Йому та й кричали: Осанна! Благословенний, хто йде у Господнє Ім'я! Цар Ізраїлів! 


14

 Ісус же, знайшовши осля, сів на нього, як написано: 


15

 Не бійся, дочко Сіонська! Ото Цар твій іде, сидячи на ослі молодому! 


16

 А учні Його спочатку того не зрозуміли були, але, як прославивсь Ісус, то згадали тоді, що про Нього було так написано, і що цеє вчинили Йому. 


17

 Тоді свідчив народ, який був із Ним, що Він викликав Лазаря з гробу, і воскресив його з мертвих. 


18

 Через це й зустрів натовп Його, бо почув, що Він учинив таке чудо. 


19

 Фарисеї тоді між собою казали: Ви бачите, що нічого не вдієте: ось пішов увесь світ услід за Ним! 


20

 ¶ А між тими, що в свято прийшли поклонитись, були й деякі геллени. 


21

 І вони підійшли до Пилипа, що з Віфсаїди Галілейської, і просили його та казали: Ми хочемо, пане, побачити Ісуса. 


22

 Іде Пилип та Андрієві каже; іде Андрій і Пилип та Ісусові розповідають. 


23

 Ісус же їм відповідає, говорячи: Надійшла година, щоб Син Людський прославивсь. 


24

 Поправді, поправді кажу вам: коли зерно пшеничне, як у землю впаде, не помре, то одне зостається; як умре ж, плід рясний принесе. 


25

 Хто кохає душу свою, той погубить її; хто ж ненавидить душу свою на цім світі, збереже її в вічне життя. 


26

 Як хто служить Мені, хай іде той за Мною, і де Я, там буде й слуга Мій. Як хто служить Мені, того пошанує Отець. 


27

 ¶ Затривожена зараз душа Моя. І що Я повім? Заступи Мене, Отче, від цієї години! Та на те Я й прийшов на годину оцю... 


28

 Прослав, Отче, Ім'я Своє! Залунав тоді голос із неба: І прославив, і знову прославлю! 


29

 А народ, що стояв і почув, говорив: Загреміло! Інші казали: Це Ангол Йому говорив! 


30

 Ісус відповів і сказав: Не для Мене цей голос лунав, а для вас. 


31

 Тепер суд цьому світові. Князь світу цього буде вигнаний звідси тепер. 


32

 І, як буду піднесений з землі, то до Себе Я всіх притягну. 


33

 А Він це говорив, щоб зазначити, якою то смертю Він має померти. 


34

 А народ відповів Йому: Ми чули з Закону, що Христос перебуває повік, то чого ж Ти говориш, що Людському Сину потрібно піднесеному бути? Хто такий Цей Син Людський? 


35

 І сказав їм Ісус: Короткий ще час світло з вами. Ходіть, поки маєте світло, щоб вас темрява не обгорнула. А хто в темряві ходить, не знає, куди він іде... 


36

 Аж доки ви маєте світло, то віруйте в світло, щоб синами світла ви стали. Промовивши це, Ісус відійшов, і сховався від них. 


37

 ¶ І хоч Він стільки чуд перед ними вчинив був, та в Нього вони не ввірували, 


38

 щоб справдилось слово пророка Ісаї, який провіщав: Хто повірив тому, що ми, Господи, чули, а Господнє рамено кому об'явилось? 


39

 Тому не могли вони вірити, що знову Ісая прорік: 


40

 Засліпив їхні очі, і скам'янив їхнє серце, щоб очима не бачили, ані серцем щоб не зрозуміли, і не навернулись, щоб Я їх уздоровив! 


41

 Це Ісая сказав, коли бачив славу Його, і про Нього звіщав. 


42

 ¶ Проте багато-хто навіть із старших у Нього ввірували, та не признавались через фарисеїв, щоб не вигнано їх із синагоги. 


43

 Бо любили вони славу людську більше, аніж славу Божу. 


44

 ¶ А Ісус підняв голос, та й промовляв: Хто вірує в Мене, не в Мене він вірує, але в Того, Хто послав Мене. 


45

 А хто бачить Мене, той бачить Того, хто послав Мене. 


46

 Я, Світло, на світ прийшов, щоб кожен, хто вірує в Мене, у темряві не зоставався. 


47

 Коли б же хто слів Моїх слухав та не вірував, Я того не суджу, бо Я не прийшов світ судити, але щоб спасти світ. 


48

 Хто цурається Мене, і Моїх слів не приймає, той має для себе суддю: те слово, що Я говорив, останнього дня воно буде судити його! 


49

 Бо від Себе Я не говорив, а Отець, що послав Мене, то Він Мені заповідь дав, що Я маю казати та що говорити. 


50

 І відаю Я, що Його ота заповідь то вічне життя. Тож що Я говорю, то так говорю, як Отець Мені розповідав. 


John 13

 

 

 

 

HTMLBible Software - Public Domain Software by johnhurt.com

 


Other Items are Available At These Sites: